Завантаження використовують сховище цього браузера. Браузер може видалити їх, якщо бракуватиме місця. Перед виходом перевірте готовність. Схема зупинок, не вулична навігація.
Збережіть на цьому пристрої один маршрут та його аудіо вибраною мовою. Не готово для офлайн: Для ігор потрібне підключення до інтернету.
Театр Гери.
Театр збудували в 1900–1902 роках за проєктом архітектора Гайнріха Зелінга. Його вважають одним із найгарніших театрів у стилі модерн у Тюрингії.
Гера тоді розбагатіла на текстильній промисловості – і ця розкішна будівля показує впевненість міста в собі. Тут і досі грають драму, оперу, балет, концерти та лялькові вистави.
Зверніть увагу: Вигнуті лінії та орнаменти фасаду – типовий модерн.
Оранжерея і Küchengarten.
Küchengarten заклали 1729 року як бароковий сад для прогулянок за французьким зразком. У 1729–1732 роках з’явилася оранжерея з вигнутим півколом.
В оранжереях зимували ніжні рослини, як-от цитрусові дерева. Сьогодні тут Художнє зібрання Гери показує живопис і графіку.
Зверніть увагу: Симетрію півкола – найкраще її видно з середини саду.
Церква Святої Марії в Унтермгаузі.
Пізньоготична церква постала близько 1440 року. Усередині вона зберігає цінний вівтар XV століття.
Разом із мостом через Білу Ельстер вона утворює найчастіше фотографований краєвид Гери.
У 1736 році церква стала парафіяльною для Унтермгауса, Гріса та Куби. Від 1802 до 1854 року військо Ройсу також використовувало її як гарнізонну церкву.
Зверніть увагу: Пройдіть кілька кроків до мосту – саме звідти відкривається знаменитий краєвид.
Будинок Отто Дікса.
У цьому будинку в Унтермгаузі 1891 року народився Отто Дікс. Він став одним із найвидатніших німецьких художників XX століття.
Його рідний дім сьогодні – музей, що розповідає про життя і творчість митця.
До 100-річчя від дня народження художника тут 2 грудня 1991 року відкрили музейно-галерейний комплекс. Історичний житловий інтер’єр показує повсякденне життя звичайної робітничої родини близько 1900 року.
Зверніть увагу: Берег Ельстер зовсім поруч – цей краєвид Дікс бачив у дитинстві.
Замок Остерштайн.
Колись на пагорбі Гайнберг стояла резиденція правителів краю. 6 квітня 1945 року замок було значною мірою зруйновано, а 1962 року рештки знесли.
Уцілів донжон. Сьогодні це оглядова вежа з видом на Унтермгауз і долину Ельстер.
Зверніть увагу: Вид згори на Унтермгауз та Ельстер.
Парк Гофвізен.
Парк на Білій Ельстер перебудували до Федеральної садової виставки (BUGA) 2007 року, яку Гера провела разом із Роннебургом.
Сьогодні це улюблене місце для прогулянок, спорту та сімейного відпочинку просто в центрі міста.
Зверніть увагу: Доріжки вздовж Білої Ельстер.
Міський музей (Stadtmuseum).
Будівлю звели в 1724–1738 роках як виправний будинок і сиротинець.
Після повної реставрації Міський музей знову відкрився 2005 року і відтоді розповідає історію Гери.
Зверніть увагу: Суворий бароковий фасад – збудований для порядку, а не для розкоші.
Міська аптека.
Міську аптеку збудували 1592 року, і це друга ренесансна будівля Гери, що збереглася.
Її окраса – багато оздоблений еркер 1606 року.
Від 1847 року будинок використовують як аптеку. Під ним розташовані два історичні підземні погреби (Höhler), що датуються 1712 роком. Їхня постійна прохолода колись слугувала для зберігання настоянок, риб’ячого жиру та соків.
Зверніть увагу: Еркер: вікно, що виступає з фасаду.
Фонтан Самсона.
Скульптор Каспар Юнгганс створив фонтан 1685 року. Він зображає біблійного героя Самсона і є центром Ринкової площі.
Оригінал 1979 року замінили копією.
Спершу фонтан майже 140 років стояв у кутку ринкової площі та давав воду для пиття й господарських потреб. Лише згодом його перенесли до центру площі.
Зверніть увагу: Уважно роздивіться фігуру на верхівці фонтана.
Ратуша.
Ратушу збудували в стилі Ренесансу в 1573–1575 роках, і вона – символ міста.
На багато оздобленому головному порталі зберігся історичний еталон довжини. За ним торговці й покупці на ринку могли перевіряти мірки.
До початку XX століття у вежі ратуші мешкав сторож, який мав повідомляти про пожежі. Від 1988 року з верхньої надбудови вежі звучить дзвоновий музичний інструмент, на якому грають вручну.
Зверніть увагу: Знайдіть на порталі старовинну міру довжини.
Höhler – підземні льохи Гери.
Під Старим містом лежить друга Гера: вирубані в скелі льохи, що звуться Höhler.
Городяни з правом варити пиво зберігали його тут у прохолоді. Деякі Höhler можна відвідати з екскурсією – вхід до музейних льохів на вулиці Штайнвег, на розі пасажу Гайтес.
Зверніть увагу: Непримітні входи – за ними починається підземний світ.
Будинок Шрайберів.
Це єдиний будинок Старого міста, який пережив велику міську пожежу 1780 року неушкодженим.
Він названий на честь родини Шрайбер, що жила тут з 1716 по 1847 рік. Сьогодні в ньому розміщено Природознавчий музей.
Нинішній будинок звели у 1686–1688 роках на залишках попередньої споруди, що згоріла. Дослідження балок даху підтверджують цей час будівництва; барокова зала на третьому надземному поверсі також походить із тієї доби.
Зверніть увагу: Уявіть: довкола горіло все – крім цього будинку.
Церква Святого Спасителя.
Барокова церква постала в 1717–1720 роках на пагорбі Ніколайберг, найвищій точці Старого міста.
Усередині вона дивує: інтер’єр оформлено в стилі модерн.
Зверніть увагу: Зовні бароко, всередині модерн.
Церква Святого Іоанна.
Стара церква Святого Іоанна на площі Johannisplatz вигоріла під час великої міської пожежі 1780 року. Нову церкву, найбільшу в Гері, збудували за проєктом Константина Ліпсіуса та Августа Гартеля – здебільшого на пожертви містян. Її освятили 18 вересня 1885 року – рівно через 105 років після пожежі.
У квітні 1945 року бомби зруйнували дах і вікна; у 1972–1975 роках церкву відновили. Восени 1989 року саме тут почалися молитви за мир, з яких виросли демонстрації Мирної революції в Гері. Усередині звучить орган Кройцбаха 1885 року з 57 регістрами.
Зверніть увагу: Червона цегла і вежа, що здіймається на 70 метрів у небо.
Вілла Шуленбург.
Бельгійський художник і архітектор Анрі ван де Вельде збудував цю віллу в 1913/14 роках для текстильного фабриканта Пауля Шуленбурга – будинок, інтер’єри й сад створені однією рукою. Ван де Вельде вважають одним із попередників Баугаузу.
1946 року майно родини експропріювали, згодом тут був медичний технікум. З 1997 року будинок дбайливо реставрують. Сьогодні це музей із найбільшою в Європі колекцією книжкового оформлення ван де Вельде. У саду стоїть скульптура «Дівчина, що присіла» Ріхарда Енгельмана.
Зверніть увагу: Будинок і сад – єдиний цілісний твір мистецтва: зверніть увагу на спокійні, плавні форми.
Ботанічний сад.
Ботанічний сад заклали 1864 року як міський громадський сад — тоді ще за межами старого міського муру. Відтоді місто розрослося навколо нього, і сьогодні ця зелена оаза площею близько 0,7 гектара розташована неподалік центру.
Два джерела, будинок із вежею в стилі пізнього класицизму та природні середовища — від напівсухого лугу до вологої луки — перетворюють невеликий сад на справжню природничу навчальну стежку. Ідіть доріжками й помічайте, як змінюються рослини та ландшафт залежно від вологості.
Палац Тінц.
1745 року заклали перший камінь палацу Тінц, а 1748 року барокову резиденцію було завершено. Її звели на місці середньовічного замку на воді або панського будинку камерального маєтку Тінц.
З плином часу палац слугував літньою резиденцією, вдовиною резиденцією, шпиталем і народним університетом-інтернатом. Сьогодні він входить до кампусу Дуальної вищої школи Гера-Айзенах. Зверніть увагу на симетричний фасад і центральний ризаліт — характерні елементи бароко.
Центральний вокзал Гери.
1859 року залізниця дісталася Гери, і саме тут постав перший вокзал. Нинішню будівлю вокзалу звели 1881 року. Завдяки скляному дебаркадеру, завершеному 1911 року, Гера стала важливою зупинкою на маршруті Берлін–Лейпциг–Мюнхен.
Війна та поділ Німеччини змінили залізничну мережу й послабили значення Гери як залізничного вузла. Сьогодні вокзал — це брама міста та вузол регіонального транспорту. Звідси зовсім близько до трамвая, театру, Küchengarten і Старого міста.
Міський мур Гери.
Рештки середньовічного міського муру Гери збереглися серед будівель Старого міста. Каміння легко не помітити: мур не стоїть окремою пам'яткою, а вріс у пізніші вулиці, двори й будинки.
Зупиніться ненадовго біля відкритої ділянки поблизу Ніколаїштрасе (Nicolaistraße). Вона дає уявлення про колишню межу захищеного поселення й допомагає зрозуміти вузькі провулки та перепади висот Старого міста.
Будинок Фербера · Музей прикладного мистецтва.
За бароковим фасадом Будинку Фербера Музей прикладного мистецтва показує, як дизайн формує повсякденне життя. Будівля належить до найвиразніших історичних бюргерських будинків Гери й надає колекції особливої атмосфери.
Тут представлено декоративно-ужиткове мистецтво, моду, меблі та предмети побуту — від ар-деко й кераміки Баугаузу до дизайну часів НДР. Спершу роздивіться деталі фасаду, а потім уявіть контраст між історичними залами та сучасними предметами всередині.
Постійна експозиція зосереджує увагу на роках між двома світовими війнами. Серед її головних акцентів — фотографії Aenne Biermann і роботи архітектора та дизайнера Thilo Schoder.
Двірський і камеральний маєток (Hofgut).
1728 року граф Генріх XVIII Ройсс-Гера звелів закласти під замком Остерштайн великий маєток. Камеральний, або двірський, маєток (Kammergut, Hofgut) забезпечував і вів господарство княжого двору.
До ансамблю входили будівля рентної контори (Rentamt), пральня, клуні, комори та каретні. Масивні форми будівель і двори досі виказують їхнє колишнє призначення. Погляньте вгору схилом — так тісно поєднувалися господарський двір і резиденція.
Архітектор Melchior Brenner спроєктував садибний господарський двір як комплекс трапецієподібної форми. Колишню будівлю пральні розширили у 1859/60 роках та оздобили неоготичним ступінчастим фронтоном, створеним з урахуванням тогочасних змін у замку.
Історична Ринкова площа.
Ринкова площа Гери вже кілька століть є громадським серцем міста. Ренесансна ратуша, зведена в 1573–1575 роках, домінує на площі поруч із пишно оздобленою Міською аптекою та Фонтаном Самсона.
Зверніть увагу на майстерний портал ратуші та розмаїття фасадів довкола площі. Ринок і досі є місцем зустрічей, покупок і свят — історія тут залишається частиною повсякдення.